Після двох поразок підряд у жовтні, «Карпати» U-19 здобули дві перемоги і продовжують гонитву за «Шахтарем» і «Динамо» в юнацькій першості. У двох попередніх поєдинках львів’яни не пропускали, забивши при цьому п’ять голів. По одному гольовому удару у ворота «Маріуполя» і «Скали» завдав 17-річний Ростислав Лях, який розповів Інформаційному центру ФК «Карпати» про свою дорогу у зелено-білій команді.
– Ростиславе, ти забиваєш у другому матчі поспіль. Прокинулися бомбардирські здібності?
– Я б так не сказав. Просто вийшов у другому турі підряд у стартовому складі. Можливо, трохи відчув впевненість і ті бомбардирські здібності проявилися (посміхається).
– Коли «Карпати» забили на старті матчу у ворота «Скали», не закралися думки про те, що без проблем переможете?
– Можливо, так і подумали. З’явилася впевненість, що гра складатиметься легко і все буде, як у Маріуполі, коли ми забили чотири «сухих» голи. Виявилося, що не все так просто. Матч зі стриянами був дуже важким – до останньої хвилини зберігалася напруга.
– Навіть після свистка емоції не вляглися – команди організували сутичку…
– Це справжнє дербі. Ми до гри розуміли, що буде складно і треба буде боротися на кожному клаптику поля. Так і вийшло, що емоцій було багато навіть після самого поєдинку.
– Твій гол у ворота «Скали» видався дуже красивим. Намагався повторити удар Марко ван Бастена у фіналі Євро-1988?
– До речі, мій дитячий тренер Володимир Вільчинський жартував на цю тему і порівнював мій гол з шедевральним ударом ван Бастена. Я намагаюся не бити «на силу». Взагалі у тому епізоді мені трохи пощастило. Тренери не раз мені казали, що треба часто бити по воротах. Так вийшло, що м’яч залетів у сітку.
– Ти є одним з наймолодших гравців юнацької команди. Менше місяця тому тобі виповнилося лише 17.
– Минулого року я закінчив школу. Зараз навчаюся у Дублянах у Львівському національному аграрному університеті разом з Романом Сливою. Якщо чесно, то заняття відвідую не дуже часто.
– Ти народився у Мукачево. Історія переїзду до Львова кожного молодого гравця є особливою. Андрій Ременюк, наприклад, гостював у дідуся і випадково побачив газету з оголошенням про набір. Володимир Рудюк прийшов у «Карпати» з міні-футболу. Яким є твій шлях?
– У мене він теж непростий і пов’язаний з дідусем. Спочатку я виступав за мукачівську команду. У мого дідуся був знайомий, який свого часу грав разом з Володимиром Вільчинським, який тоді вже працював тренером в «УФК-Карпати». Вони домовилися про перегляд – я проявив себе непогано і переїхав до Львова.
– Не хотів спробувати свої сили у «Говерлі», яка тоді ще існувала?
– Якось так склалося, що завжди хотів поїхати з дому і спробувати себе в іншому клубі. Щасливий, що обрав «Карпати».
– Закарпаття – край, який подарував «Карпатам» багатьох видатних футболістів. Кого зі своїх карпатівських земляків знаєш?
– Першим на згадку приходить Юрій Габовда. Я навчався футболу у того ж тренера, що й він. Крім того, ми обидва родом з Мукачево.
– Закарпатці не лише завжди добре грали у футбол, а й вирізнялися своїм неповторним акцентом. Хоча у тебе він майже відсутній…
– Я проводжу у Львові вже п’ятий рік. Коли тільки приїхав, то акцент був помітним. Спочатку хлопці з мене трохи кепкували. Зараз вже навіть не відрізниш мене від корінного львів’янина (посміхається).
– У «Карпатах» U-19 ти не єдиний представник Закарпаття…
– Так, є ще воротар Михайло Готра. З ним і живу у кімнаті. У нас дуже дружній колектив. Найбільше товаришую з Романом Сливою, Володимиром Рудюком і Петром Харжевським.
– В юнацькій команді ти виступаєш на позиції правого півзахисника. Це твоя улюблена позиція?
– Найкраще почуваюся справа в атаці. Хоча так само можу зіграти на протилежному фланзі. Бувало й таке, що грав лівого захисника і атакувального півзахисника. Загалом можу закрити кілька позицій, хоча найкомфортніше почуваюся на фланзі в атаці.
– Кожен молодий гравець має перед собою приклад і прагне чогось більшого. Хто з гравців основної команди тобі імпонує?
– Скажу однозначно – Олексій Гуцуляк. Його гра мені давно подобається, ще з часів УФК. Він може зіграти на багатьох позиціях – від захисту до нападу. А ще в Олексія робоча ліва нога, як і у мене.
– Гуцуляк стабільно отримує виклики до молодіжної збірної України. В твоєму активі є також кілька запрошень у розташування юнацької збірної України.
– Мене двічі запрошували у збірну. Останній раз поїхав практично випадково – гравець основи травмувався і я отримав виклик. Хочу в майбутньому своєю грою за «Карпати» заслужити стабільні запрошення до табору «синьо-жовтих».
– Які мрії у Ростислава Ляха?
– Мені подобається лондонський «Арсенал». Їхню гру зараз не назвеш дуже хорошою, але за «канонірів» виступає Алексіс Санчес, якого вважаю своїм кумиром. Дуже хочу зіграти в Лізі чемпіонів і досягти великих успіхів з «Карпатами».