Андрій Дурунда: “Я зі старшою сестрою змушений був наймитувати…”
Відомий закарпатський письменник Андрій Дурунда розповів "Новинам" про дуже цінні речі у своїй квартирі, совість спілки, імунітет та хібакусю…
"Батька у новому одязі ми вперше побачили, коли він помер"
Одну зі своїх книг ви назвали "Сльозинка на зеленім листку", де листок – ваше дитинство, а сльозинка – наймитські дні. – Кажуть, що письменника письменником робить дитинство. В мене вийшло саме так. Нас було семеро, братів і сестер. Мама гарувала в колгоспі з соціалістично-претензійною назвою – «Перемога». Перемога, мабуть, суцільної злиденності й бідності в горах. Навіть тоді, коли вона – вдова, залишилася з маленькими дітьми на руках, все одно мусила садити 30 соток картоплі, а ще косити для колгоспних корів, окрім своєї, яка була нашою годувальницею. Пальці в неньки були геть порепан...
