Курс валют НБУ: USD: 26.75521 | EUR: 31.26079

Z-Group

Закарпатець офіційно має аж три імена

 Стрічка новин
Закарпатець офіційно має аж три імена
Листопад 13
14:43 2017

Якось у місцевій газеті у списку депутатів райради побачив прізвище Сайкова, а навпроти аж три імені: Тиберій-Семен-Станіслав,та ще й по батькові Михайлович. Спочатку думав, що вкралася помилка, а виявилося – все правильно. З цим мешканцем Берегова (донедавна із дружиною він проживав у с. В. Бакта) зробив коротеньке інтерв’ю.

Отже, як вас тепер називати?

– Як самі бажаєте… Усі три імена – офіційні, вони вписані до мого паспорта. Хоча коли мені виповнилося 16 і я пішов оформляти папери, трапився невеличкий казус. Заповнюючи картку, вказав усі імена. Однак у документі, який мені невдовзі вручили, були вписані лишень Тиберій і Семен. Мене це трохи знітило, а батьків обурило, тож із ними вдруге пішов у паспортно-міліцейську службу та попрохав, аби внесли й ім’я Станіслав, як у свідоцтві про народження та церковній книзі. Тодішній начальник цього підрозділу вибачився, відтак відомості вписали в іншій редакції та видали новий паспорт.

А як до вас звертаються найчастіше? Друзі, приятелі, вдома…

– В основному Тиберій. Хоча близькі та друзі, аби трохи “підколоти” мою скромну персону, жартома називають усі три імена. Удома я просто Тиберій. Серед сусідів і на роботі – також.

Хто ж нарік вас такими чудовими іменами?

– Сталося це в червні 1950-го на Свалявщині, де на той час у санаторії “Човен” працювали мої батьки. Мати  розказувала, що старший брат Леонтин, якому тоді було 5 років, дуже хотів, щоб мене назвали Тиберієм, а ось Семен – наше родинне ім’я, його носили дід і прадід по батьковій лінії, інші родичі. Натомість Станіслав – звучить дуже гарно багатьма слов’янськими мовами, воно подобалося моїй неньці. Батько наполягав ще й на Михайлові, але мати не захотіла,вважала, що з мене глузуватимуть. І таким ось чином 67 літ тому я став називатися Тиберієм-Семеном-Станіславом.

Чи доводилося вам зустрічати людей, які б мали стільки імен?

– Ні! Навіть із двома не так уже й багато. Хоча раніше це практикувалося. Натомість зараз популярними є Ганна-Марія, Петро-Павло тощо. Можливо, араби чи мусульмани носять більше імен, ніж я, але то вже інша культура, інший, як-то кажуть, світ.

Під час знайомства у вас виникають незручності?

– Ви мене знаєте як Тиберія, так? Отож під час знайомства я називаюся саме цим іменем, решту вписую при потребі в офіційно-реєстраційні документи. І взагалі, дотепер про мою унікальність аж із трьома іменами знало вузьке коло людей. Однак коли вперше знайомився з майбутньою дружиною, то представився Тиберієм, вдруге – Семеном, але це просто так – для приколу, вже втретє наголосив, що я – Станіслав. Марійка повважала, що глузую з неї, а відтак дорікнула: а назавтра, мовляв, як назвешся? Федором, Льонею, Штефаном, Золтаном?.. Змушений був із кишені діставати паспорт та показувати, що аніскільки не потішаюся.

Таку процедуру часто доводилося робити?

– Всяке було. Казуси виникали під час поїздок через кордон, де мій паспорт вивчали ледь не під мікроскопом. Прискіпливішими були співробітники державтоінспекції, які також дивувалися моїм трьом іменам. У відрядженні під час поселення в готель постійно допікали мене, мовляв, паспорт мій, чи не мій, чому три імена тощо. Я з гумором відповідав: “А що, треба чотири чи п’ять?” Свого часу  закінчив хімічний факультет УжДУ. Коли успішно склав вступні й на дошці оголошень вивісили списки студентів, один із майбутніх однокашників підійшов до мене і запитав, з якої країни я приїхав. Відтак зізнався: думав, що якийсь араб чи кавказець. Із усього курсу я був єдиний, чиї прізвище, імена та по батькові, а це аж п’ять слів, не вміщалися в один рядок, бо в них, аж 37 букв. Свого часу з приводу такого багатоймення мене “пробивав” один із працівників тоді ще всесильного КДБ. Але дуже делікатно, коректно. Навіть не знаю, чи довідався, чого хотів. Згодом сказав, що на Закарпатті я один маю стільки імен.

А коли відзначаєте іменини?

– І на день Тиберія, і на Семена та Станіслава. Рідні й близькі всі календарно-християнські нюанси знають і вітають мене тричі в рік. Знаєте, як приємно отримувати такі часті поздоровлення?

Де ви, пане Тиберію-Семене-Станіславе, зараз працюєте?

– Донедавна викладав у Берегівській угорськомовній гімназії ім. Бетлена, був навіть заступником директора. Тепер я на пенсії, у цьому навчальному закладі – єдиному такого типу в усьому Закарпатті – веду фотогурток. У гімназії понад 300 учнів, три десятки педагогів і вихователів, більше сотні наших вихованців мешкають у гуртожитку.

Від автора. Свого часу, гостюючи в гімназії, звернув увагу на виставку світлин. Гарні сюжети, етюди, портрети, що були розміщені по обидва боки, свідчили: фотомайстер – неабиякий “спец”. Його світлини друкували місцеві, обласні, всеукраїнські видання, навіть угорські ЗМІ. З фотоапаратом не розлучається майже півстоліття, він у нього завжди через плече. За цей час 2наклацав” стільки, що вистачило б на сотню виставок. У коридорі під «кадрами» ставив підписи: Т.-С.-С.-М.-С. (перші букви – це його імена, по батькові та прізвище).

Тиберій-Семен-Станіслав Сайков – вельми колоритний чоловік-вусань. Завжди усміхнений, у русі, їздить на велосипеді,  щирий і порядний, має непідкупний гумор, завжди готовий землякам чимось допомогти. Тож коли його побачите – неодмінно згадайте це інтерв’ю.

Михайло ПАПІШ

Знайшли помилку? Тоді виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читати також


0 коментарів

Немає коментарів!

Наразі немає коментарів, хочете ви додати його?

Напишіть коментар

Напишіть коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Стрічка новин

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: