Курс валют НБУ: USD: 26.75521 | EUR: 31.26079

Z-Group

Як закарпатець вижив на війні завдяки молитві матері

 Стрічка новин
  • У Джублику будують найбільший храм Закарпаття (Відео) Джублик – християнський центр на околиці села Нижнє Болотне, що на Іршавщині, – привертає увагу паломників з усіх куточків України та з-за кордону. Урочище Джублик унікальне тим, що 16 років...
  • Борги закарпатців за житлово-комунальні послуги За січень–липень 2018р. нарахування за житлово-комунальні послуги склали 1142,7 млн.грн. Населенням Закарпатської області сплачено 1039,1 млн.грн, включаючи погашення боргів попередніх періодів. Рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг по області склав 90,9%, що...
  • До бюджету Пенсійного фонду за 8 місяців надійшло понад 20 млн грн власних коштів Діяльність головного та підвідомчих управлінь Пенсійного фонду України в Закарпатській області протягом восьми місяців 2018 року спрямовувалась, у першу чергу,  на забезпечення стабільного фінансування та своєчасної виплати пенсій. Надходження власних...
  • Андрій Любка вирушає в тур Україною Молодий письменник Андрій Любка відправляється у тур містами України із презентацією психологічного трилера “Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан”. Про це повідомляє АПУ. “П’яний суддя на пішохідному переході збиває на смерть молоду жінку...
  • Спалах смертельної хвороби на Закарпатті: лікарі розповіли хто під ризиком Діти, люди зі слабким імунітетом і ослабленою захисною реакцією дихальних шляхів, ті, які зловживають курінням або алкоголем, в першу чергу, перебувають у групі ризику і можуть заразитися смертельною менінгококовою інфекцію....
Як закарпатець вижив на війні завдяки молитві матері
Листопад 12
11:45 2017

Мукачівець Андрій Томашенко потрапив на війну за повісткою. Встиг прослужити в зоні АТО близько місяця. Тієї ночі Андрій заступив до чергування. Відчувши наближення противника, встиг відкрити вогонь і таким чином підняти на ноги своїх бойових товаришів, але водночас викликав ворожу атаку на себе. Почалася сутичка, в ході якої були загиблі і поранені з обох боків. Осколками снаряду Андрій отримав наскрізне поранення грудної клітки, зокрема, були зачеплені легені і серце.

Зазвичай такі рани є несумісними з життям. Коли настав ранок, з місця сутички побратими Андрія виносили в першу чергу поранених, щоб надати їм першу допомогу. Побачивши бійця з закривавленими грудьми, спершу поклали його в ряд з двохсотими і продовжили рятувати трьохсотих, готуючи їх до відправки в найближчий шпиталь. І тільки згодом, помітивши ознаки життя у Андрія, його виніс з поля бойовий товариш Микола Білей.

Надії на порятунок майже не було, ніхто не вірив, що з такими тяжкими ранами Андрія навіть до шпиталю довезуть, – йдеться в газеті «Мукачево Express». Лікарі, яким довелося оперувати хлопця, робили все, що тільки могли, бо не могли вчинити інакше, але й вони не вірили, що після таких поранень їхній пацієнт виживе. Хто ж міг знати, що в цей час у далекому від поля бою Мукачеві не стихає щира молитва тендітної жінки – мами бійця.

Зараз Олені Томашенко про ті тяжкі дні, коли в Харківському інституті невідкладної хірургії імені Зайцева боролися за життя її сина, навіть згадувати не хочеться. Ця скромна жінка дуже знітилася, коли я сказала, що хочу розповісти про Андрія читачам. Турбувати самого героя, котрий переніс кілька складних операцій і продовжує лікування та реабілітацію, я не посміла.

–  Але ж Андрюша нічого такого не зробив, –  щиро дивувалася пані Олена, – і він же там не один був, його товариші по службі теж заслуговують на увагу.
Мені вдалося переконати маму героя, що такі історії, як їхня з сином, варті того, щоб про них знало якомога більше людей. Так, хлопець «нічого такого» не зробив. Просто, коли прийшла повістка, не став шукати знайомства чи засоби, щоб уникнути служби в зоні АТО. Просто під час перебування на передовій, коли заступив на вахту, не задрімав і не розгубився, врятувавши побратимів. Просто, отримавши осколок в серце, домовився з Господом, що іще не час поповнювати небесне військо, бо й на землі залишилося чимало незавершених справ. Між іншим, це самі лікарі так любили жартувати:

– Ну, зізнайся, Андрію, як тобі з таким пораненням вдалося домовитися з Господом?

А то ж мама щоранку й щоночі в молитві домовлялася, чекала й вірила: вибереться її єдиний синочок з тої халепи, одужає і житиме, їй на радість.

– Для мене найголовніше, що він живий, – усміхаючись крізь сльози, каже пані Олена.

Знайшли помилку? Тоді виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читати також


0 коментарів

Немає коментарів!

Наразі немає коментарів, хочете ви додати його?

Напишіть коментар

Напишіть коментар

WordPress spam blocked by CleanTalk.

Стрічка новин


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: